Василівська (Трьохсвятительська) церква

Збудована 1183 року, перебудована в 1690-тих і в 1700-тих роках, зруйнована в 1934 або 1935 році.

Розташована коло південно-західнього краю палацового двору київських володарів, церква св. Василія стояла на краю середньовічного міста, поблизу оборонних стін, і правила за великокняжу палацову церкву. Одна з останніх церков, будованих у середньовічному Кирві за візантійськими традиціями, вона була відносно невелика. Побудована з трьома навами і однією банею, вона мала деталі романського стилю, типові для другої половини дванадцятого століття, проте загалом виглядала просто і суворо. Церква св. Василія витримала напад татар у тринадцятому столітті, але в наступні роки прийшла до занепаду, бо стояла без ужитку й догляду. Митрополит Петро Могила віддав цю церкву, якою володіли тоді уніяти, Братському монастиреві, її відбудувапи і присвятили свв. Василієві Великому, Григорієві Богословові та Иоанові Златоустому — Трьом Святителям, звідки й пішла назва Трьохсвятительська.
Василівська (Трьохсвятительська) церква Василівська (Трьохсвятительська) церква В часи боїв за Київ під час повстання гетьмана Івана Виговського проти Москви в 1658-1660 роках Трьохсвятительська церква сильно потерпіла від обстрілу гарматами; іі почав ремонтувати митрополит Варлам Ясинський у 1690-тих роках, а закінчив відбудову Генеральний суддя Василь Кочубей 1707 року. При цьому забрали два з первісних чотирьох стовпів і додали новий шестикутний нартекс із барокковим фронтоном вгорі. Бароккову баню нової споруди, яка елегантно вирисовувалась на тлі неба, було видно на Подолі звідусіль. Півсотні років пізніше Військо Запорізьке поставило своїм коштом невеличку каплицю — прибудову до південної стіни церкви 1 новий іконоетас у стилі рококо. Цей іконостас із різьбленого й золоченого дерева дуже ефектно виділявся на вишнево-червоному тлі і вважався одним з найкращих творів у стилі рококо в Києві.
Трьохсвятительську церкву розібрали влітку 1934-35р., в процесі підготовки до майбутнього розпляновування Урядового центру. Згідно з законами Радянської України, ухваленими 16 червня 1926 року, знищити її могли тільки за дозволом Народного Комісаріяту Освіти Української РСР. Серйозного археологічного дослідження цієї церкви перед її руйнуванням не проводили. Після зруйнування, поруч із тим місцем, де вона стояла, побудували вепичезну споруду — один з двох будинків майбутнього Урядового центру (з весни 1936 і до осені 1938 року). Цей будинок, який проектував ленінградський архітект І.Г. Ланґбард для Ради Народних Комісарів УРСР, тепер містить адміністративні установи Київської области. Другого, симетричного з першим, будинка не збудували.